понедельник, 11 мая 2015 г.

Думки річної давнини

Знайдено в чернетках блогу. Датовано серединою травня 2014-го. 
Ясноє дєло, відмодероване, а все зайве прибране. 

* Чергові кількаденні вічності

* В кімнаті було дуже жарко, але ця музика була настільки крута, що футболка залишилась висіти на кабелі від навушників

* Автоматизація та відчуження - непопулярні інструменти примусового саморозвитку.

* Помилкою нового життя є використання старих оцінок. Ніщо так не псує не тільки настрій, але й практичний бік існування, як намагання дати йому оцінку вчорашнім днем.

* Мені зараз здається, що більшість комп"ютерних програм придумано за прикладом людського життя: або ти їх покупаєш, або через місяць-два йдеш нахєр. Інколи здається, можна найти ключа безкоштовно, але через декілька днів знову починається: щось прострочено, щось не працює. Тому, в реальності й вічність, як правило, має межі. І вони зовсім поряд.

* Довіра – це не привід себе сварити. Особливо, коли вона не виправдовується, і потім починається оце внутрішнє ниття, типу, ну навіщо я так, чому був таким сліпим і тому подібне. Невиправдана довіра – це, радше, зайвий шанс порадіти та згадати минуле. Добре старе минуле, коли комусь щиро віриш і від того стає тепліше. Довіра – це не результат або число, не об’єктивне явище або доконана дія. Це стан. І оцей самий стан, треба сказати, доволі рідко буває.
 

суббота, 9 мая 2015 г.

Мифы с минимальными системными требованиями

Одни фанатели от одного лидера, другие – от другого. Одни хотели расширить собственную территорию, другие – защитить ту, что имелась, но в десятки раз большую. Одни уничтожали «не таких» извне, другие – искали и уничтожали «не таких» среди своих. Одни признали то, что были неправы, другие не собираются этого делать. Победителей не только не судят – победители не думают, что могли быть неправы. Войну рождает наличие врага. Осознанного врага. «Война пришла в дом» - это лишь форма навязывания конфликта. Жесткая и безальтернативная. Все равно что за компанию. Потому что больше не с кем идти. Через полвека пытаются рассказать, что убивать одних – это хорошо, других – плохо, что одни нападали, а другие оборонялись. И что на качеле-качалке сидят исключительно из-за того, чтобы другой не упал. Предлагают фактом рождения в стране с набором мифов первой необходимости оправдать навязчивые попытки увлечь раскрашиванием черно-белого забора. А потом чьей-то кровью написать на нем о важности уважения, справедливости и долга. 

понедельник, 12 января 2015 г.

2014

Минулий рік ще тліє наївними мріями та дурними словами. Шепче перед смертю, що не хоче дивитись на нас зі сторінок ненаписаних книг. Намагається втекти зі свіжих спогадів, забитись в головах людей подалі від теперішнього. Невідомо, від страху чи від сорому. Мабуть, ще не зрозумівши до кінця, що накоїв.

Він вклав нові смисли в пори року, нові мотивації в людей, нові цілі в суспільство. Його дні були очікуваними, але лякали першими своїми хвилинами. Когось заголовками в новинах, а когось переслідуваннями та кулями. 2014-й видався затісним для подій та почуттів. Але, навіть розуміючи це, він до останнього намагався вмістити в себе ще більше.

І… йому вдалося.    

вторник, 30 декабря 2014 г.

Різдвяний Страсбург

Страсбург готується до Різдва за місяць. 24 жовтня відкривається традиційний різдвяний ярмарок, на ельзаському діалекті - Christkindelsmärik. Вважається одним із найстаріших різдвяих ярмарків Європи. Все гарно, але не вистачає снігу.  


четверг, 25 декабря 2014 г.

Космічні парки

Якось передивлявся в інтернеті супутникові знімки різних українських міст. Думаю, такі привабливі орнаменти парків, великі, симетричні. А насправді, якщо спуститись (знаю з власного досвіду мандрівок) – все заросло травою, темно, дерева, побиті бордюри, побиті лавочки. Парки невеликі насправді, неакуратні, засмічені. Яке все банальне і однакове, думаю. Куди не поїдь все сіре і безособове. А потім щось перемкнуло. Це ж скільки в кожному з цих парків людських думок та спогадів. Теплих і приємних. І мені стало болісно, що ніколи я не матиму нічого подібного з жодним із тих парків. Що всі ці парки хоч, на перший погляд, чужі й занедбані, але повні життя та змісту в очах багатьох місцевих мешканців. Я їх жодного разу не бачив вживу, не сидів під дощем, не гуляв там з друзями, не лежав на траві під сонцем. А намагався критикувати. То все сіре і однакове, лише коли дивишся зі супутника.